Людина вибирає майбутню професію під впливом навколишнього соціуму і власних уподобань, що сягають корінням в дитинство. До того ж позначається сімейне спадкування схильності до певної діяльності. Син завзятого мисливця, ймовірно, обере «лісничий» факультет і професію лысника, а дочка педіатра, швидше, забажає лікувати дітей, отримавши диплом медінституту. Але іноді вибір диктується відсутністю альтернативи і можливості профорієнтування.
Мотиваційним фактором виступають фінансові труднощі в сім’ї, що підлягають ліквідації після отримання диплома високооплачуваною спеціальності. А ще частіше абітурієнти кидаються туди, де легше здати вступні іспити. Професійно не орієнтований 17-річний підліток ще сам не знає, чого хоче. Наслідком стає невірний вибір ВНЗ, п’ятирічне «відбування» студентства, і в підсумку отримуємо роздратованого «фахівця» з тужливими очима. Досить часто після такої освіти студенти йдуть влаштовуватися на цікаву роботу в абсолютно в іншій сфері і їм доводитися купувати дипломи.
Шкільний «атестат зрілості» не гарантує зрілість
У певному сенсі альтернативою описаною схемою вибору, стає попередній вступ до коледжу. Де нарівні з придбанням «проміжної» спеціальності, можна продовжити виявлення своїх професійних нахилів. Накопичення досвіду в реальному житті, розширення кругозору приведуть до усвідомлення потреби та доданих до неї здібностей. Іноді на пошуки свого «Я» йде кілька років, іноді – життя …
У пошуках себе люди змінюють рутинне життя і отримують ще один диплом, набуваючи нову перспективу. Психологи рекомендують влаштовувати подібну «струс» організму кожні 5-7 років. Ймовірно, вони мають рацію, однак процес вимагає проходження певним принципам, один з яких співзвучний гіпократівського – «не нашкодь». Основною рисою характеру повинна стати пошукова активність. Передбачається відвідування тренінгів, курсів, екскурсій, цікавих для ВНЗ і вивчення ринку праці.
Вік живи – вік розвивайся в пошуку себе
Не будуть зайвими бесіди з профконсультантом і психологом. Адже крім зовнішнього пошуку, непогано заглянути і «всередину» себе. Це дозволить усвідомити свої цілі, інтереси і бажання. Пошукайте в собі «дарування» і можливість його застосувати пропорційно розумовим та фізичним здібностям. Визначте, наскільки ваш зміст відповідає потребам суспільства в вас, як у «кадровій одиниці». Підвищуйте свою цінність, розвиваючись в напрямку затребуваною спеціалізації.
З роками можливий перегляд пріоритетів і певних цінностей. Те, до чого ви прагнули спочатку – стане вторинним. Самоаналіз і вибудовування шкали цінностей дадуть вам шанс знайти справжнє покликання. Тому помилки молодості часто змушують зрілих, нібито людей що визначилися, починати все спочатку. Вони відновлюють «студентство», отримують вистраждану професію, а з цим – і частку щастя. Багато «модернізують» себе, розвиваючи засвоєні навички та здібності.